Публікації

В умовах адміністративної реформи, що триває в Україні, вдосконалення регуляторної політики, надзвичайно актуальним залишається  питання меж адміністративно-правового регулювання підприємництва як особливого об’єкту. Адже, нарівні з необхідністю державного контролю за підприємництвом, останнє також має потребу в державі, яка здійснює правову регламентацію діяльності у сфері господарювання, захист і підтримку підприємництва як основного інституту суспільства, що забезпечує одержання прибутку, зайнятість населення і підвищення його життєвого рівня [1].

Дослідженням окремих теоретичних і практичних питань державного регулювання та контролю підприємництва присвячені праці В.Б.Авер’янова, А.П. Альохіна, Д.М. Бахраха, М.М. Бердара, С.В.Ківалова, О.В. Клим,& В.В. Лаптєва, В.П. Нагребельного, К.М. Нілова, Н.О.Саніахметової, Ю.А. Тихомирова, Н.А. Цибак тощо. Метою даної статті є вивчення механізму адміністративно-правового регулювання підприємництва, його окремих складових.

Становлення і розвиток підприємництва як виду економічної діяльності потребує державного, в тому числі адміністративно-правового регулювання. Як зазначає М.М. Бердар, на це є об’єктивні причини в країнах з розвинутою ринковою економікою, і, особливо, в країнах, які здійснюють трансформацію до ринкової економіки [2, с.4]. З огляду на це, підприємництво є об’єктом адміністративно-правового регулювання.

Адміністративно-правове регулювання підприємницької діяльності є складовою більш загального поняття «державне регулювання», хоча, при цьому, має певну специфіку. Погоджуємось з О.В. Клим, що під адміністративно-правовим регулюванням підприємницької діяльності слід розуміти один з видів регулюючого впливу, що здійснюється уповноваженими органами публічної адміністрації за допомогою специфічної системи нормативно закріплених методів та засобів, з метою впорядкування відносин за участю суб’єктів підприємницької діяльності [3, с.8]. Схоже визначення дає і М.М. Бердар [2, с.4].

Адміністративно-правове регулювання підприємницької діяльності складається з певних засобів, які в сукупності складають механізм адміністративно-правового регулювання.

В загальній теорії права до основних елементів механізму правового регулювання відносять: 1) норми права, його принципи, що уособлюються в законах та інших нормативних актах; 2) юридичні факти; 3) правовідносини [4, с.42]. З огляду на це, основними елементами адміністративно-правового регулювання підприємницької діяльності є норми адміністративного права у даній сфері; юридичні факти; адміністративні правовідносини, що виникають за участю суб’єктів підприємницької діяльності.

Питання щодо природи законодавства, яке регулює відносини у сфері здійснення підприємницької діяльності, серед науковців є дискусійним. В останні роки значна кількість позицій зводиться до виокремлення підприємницького права: як самостійної галузі права [5, с.36; 6, с. 41]; як підгалузі цивільного права [7, с.49], або як галузі законодавства [8, с.9; 9, с.51]. Не заглиблюючись в існуючу дискусію, вважаємо, що підприємницьке право можна вважати комплексною галуззю законодавства, що включає сукупність правових норм, які містяться в правових актах різних галузей права: цивільного, конституційного, адміністративного, фінансового тощо.

Адміністративно-правове регулювання підприємницької діяльності здійснюється за допомогою норм адміністративного права. Погоджуємось з О.В. Клим, що «за допомогою адміністративно-правової норми не тільки встановлюється відповідний режим діяльності суб’єктів підприємництва з метою захисту загальносуспільних інтересів, але і чітко окреслюються повноваження відповідних органів публічної адміністрації з метою унеможливлення їх свавільної діяльності. Причому, адміністративно-правові норми на сучасному етапі суттєво змінили своє функціональне призначення з напрямку «каральних» до напрямку «обслуговування-захист», що повністю співпадає з новою доктриною адміністративного права [10, с.36-37]. Схожу думку висловлює і Є.В Додін, який серед функцій адміністративно-правових норм визначає, в першу чергу,  функцію забезпечення реалізації громадянами своїх конституційних прав (в тому числі права на підприємницьку діяльність); та функцію захисту прав громадян [11, с.36].

Серед елементів механізму адміністративно-правового регулювання особливе місце посідають правовідносини, які складаються в процесі взаємовідносин суб’єктів підприємницької діяльності та держави і врегульовані нормами адміністративного права. В науковій літературі такі правовідносини називають адміністративно-підприємницькими.

Адміністративно-підприємницькі відносини характеризуються певними ознаками, які дозволяють виокремити їх з загального масиву адміністративних правовідносин. Вони виникають в процесі взаємовідносин суб’єктів підприємницької діяльності з органами публічної адміністрації. Крім того, обов’язковим суб’єктом таких правовідносин є орган публічної адміністрації, який представляє публічно-правовий інтерес в економічній сфері, і діє від імені держави в межах своєї компетенції. О.В. Клим вважає, що ці відносини характеризуються взаємною зобов’язаністю сторін, адже важливо не тільки чітке виконання приписів адміністративно-правових норм суб'єктами підприємництва, але і про обов'язок органів влади забезпечити ефективну реалізацію права на здійснення підприємницької діяльності. Крім того, ці відносини мають особливий правовий режим забезпечення законності та правового захисту - адміністративного чи судового [3, с. 11].

Диференціація адміністративно-підприємницьких правовідносин зумовлена необхідністю застосування різних методів та способів регулюючого впливу на суб’єктів, який буде враховувати особливості окремої групи. Адміністративні відносини, що складаються в процесі здійснення підприємницької діяльності можна поділити на такі види: правовідносини, що складаються в процесі забезпечення реалізації права осіб на підприємницьку діяльність та сприяння ефективності такої діяльності; правовідносини, що складаються в процесі забезпечення захисту прав та законних інтересів підприємців, в тому числі від неправомірних дій органів державної влади та їх посадових осіб; правовідносини, що складаються в процесі захисту публічних (загальносуспільних) інтересів від неправомірної діяльності підприємців та шкідливих наслідків такої діяльності, та встановлення адміністративної відповідальності за порушення [3, с. 11].

Виникнення, зміна чи припинення адміністративно-підприємницьких правовідносин пов’язане з юридичними фактами (конкретними життєвими обставинами), передбаченими адміністративно-правовими нормами (наприклад, звернення підприємця для державної реєстрації в якості суб’єкта підприємництва або наданням інших адміністративних послуг, звернення за захистом своїх прав, притягнення суб’єктів підприємництва до адміністративної відповідальності).

Вид (дії чи події) та характер (правомірні чи неправомірні дії) юридичних фактів в значній мірі визначає зміст самих правовідносин. Так, неправомірні дії (адміністративні чи дисциплінарні правопорушення) є підставою для виникнення юрисдикційних правовідносин. Хоча в більшості адміністративно-правові відносини пов’язані з правомірними діями публічної адміністрації (індивідуальні акти) або громадян та юридичних осіб, які звертаються за реалізацією своїх прав до органів виконавчої влади [12, с.70].

Дослідники проблеми адміністративно-правового регулювання відносин у сфері підприємницької діяльності акцентували увагу на необхідності розв’язання проблеми визначення міри і ступеню державного втручання до названої сфери. З огляду на це, необхідним є дослідження форм та методів адміністративно-правового регулювання підприємництва. Адже, як справедливо зауважує О.В. Клим, адміністративно-правове регулювання підприємництва є взаємопов’язаною системою певних правових форм, засобів та способів, кожен з яких виконує відповідні функції і взаємодіє з іншими, зважаючи на специфіку суспільних відносин що регулюються [10, с.65-66].

Адміністративно-правове регулювання повинно здійснюватись на основі форм та методів, які вироблені наукою адміністративного права з врахуванням економічної ситуації, що складається в країні та специфіки підприємницької діяльності. Такий підхід дозволить зробити адміністративно-правове регулювання більш ефективним та вирішити поставлені перед ним завдання.

Форми адміністративно-правового регулювання підприємницької діяльності є зовнішнім виразом дій уповноважених органів та посадових осіб, що здійснюються в межах їх компетенції та тягнуть за собою певні правові наслідки [10, с.66].  Такі дії виражаються у формі певних правових актів, які в науці адміністративного права поділяють на нормативні акти; державні програми;акти застосування права (індивідуальні акти). В свою чергу, акти застосування права класифікують на правовстановлюючі акти (наприклад, акти державної реєстрації суб’єктів підприємництва, ліцензії, акти надання прав на пільги тощо); правоприпиняючі акти (акти-заборони); правозмінюючі акти (приписи санітарно-епідеміологічних, антимонопольних органів та ін.); акти контролю ( наприклад, акт податкової перевірки); акти державної експертизи.

В залежності від правових актів, що застосовуються при здійсненні регулювання підприємницької діяльності, К.Н. Нілов виділяє такі форми адміністративно-правового регулювання: 1) нормотворча діяльність – при якій вплив здійснюється за допомогою нормативних актів, які встановлюють відповідні правила, норми, вимоги, нормативи; 2) організаційно-координаційна діяльність – проявляється у виборі економічної стратегії, прогнозуванні розвитку, прийнятті і реалізації відповідних господарських програм; 3) оперативно-управлінська діяльність – виражається в конкретному регулюванні, в індивідуальних правових актах, які спрямовані на управління державною власністю, в тому числі казенними підприємствами, акціями (паями, долями) в господарських товариствах, організації закупок для державних потреб; 4) контрольно-наглядова діяльність – проявляється в виконанні державними органами контрольних та наглядових функцій і виражається в формі актів контрольних органів; 5) юрисдикційна діяльність – включає в себе забезпечення законності при здійсненні підприємницької діяльності та накладення юридичної відповідальності на осіб, що порушують встановлені правила здійснення підприємницької діяльності [13, с.22].

З даною точкою зору варто погодитись, хоча серед науковців існують й інші підходи до форм регулювання, які заслуговують на увагу. Так,               Д.М. Бахрах, серед правових форм здійснення виконавчої влади виділяє прийняття правових актів (рішень, укладення договорів та здійснення інших юридично значимих дій, а до неправових – організаційні дії та матеріально-технічні операції [14, с.151].

О.В. Клим називає такі основні форми адміністративно-правового регулювання підприємницької діяльності як «віщання нормативно-правових та індивідуальних актів, які регулюють відносини у сфері підприємницької діяльності; укладення договорів (зокрема, адміністративні договори між державними та недержавними структурами про делегування окремих регулятивних повноважень); здійснення юридично значимих дій (проведення державної реєстрації, видача дозволів, складання адміністративних протоколів, проведення контрольних дій, тощо)» [3, с.10].

Правові форми адміністративно-правового регулювання у сфері підприємництва можуть бути як публічно-правовими, так і приватноправовими. Публічно-правові визначаються нормами публічного права і забезпечують реалізацію регуляторних повноважень. Приватноправові в певній мірі регламентуються нормами цивільного права, але використовуються для досягнення публічних цілей та виконання завдань регулювання (наприклад місцева адміністрація укладає договір з приватною фірмою на проведення певних робіт)[12, с.225]. В залежності від способу вираження форми адміністративно-правового регулювання підприємництва можуть бути диференційовані на письмові та усні [15, с. 280].

Що стосується методів адміністративно-правового регулювання підприємництва, то їх класифікують залежно від характеру впливу на підприємницькі правовідносини. Так, державний вплив на підприємницьку діяльність може бути прямим (безпосереднє регулювання суспільних відносин в сфері підприємництва) та побічним (опосередкований вплив на підприємницьку діяльність) [16, с.4]. Ці групи методів збігаються в цілому з широковідомими визначеннями адміністративних та економічних методів.

Прямий адміністративний вплив державних органів здійснюється з метою реалізації державою економічної функції. Він характеризується наявністю приписів, які мають обов’язків характер. До основних проявів прямого впливу можна віднести: державну реєстрацію, ліцензування, надання відповідних дозволів, управління об’єктами державної власності, встановлення стандартів, здійснення контролю та нагляду, застосування відповідальності до порушників тощо.

До непрямого впливу необхідно віднести сукупність економічних засобів впливу на підприємницькі відносини (наприклад, податкова політика, регулювання цін, фінансово-кредитна політика, державні програми, державні контракти та замовлення тощо). Водночас, поділ на прямі та побічні методи є досить умовним, адже такі методи можуть використовуватись в комплексі, і в такому разі розрізнити їх важко.

Н.О. Саніахметова серед найбільш розповсюджених адміністративно правових методів регулювання виділяє: метод обов’язкових приписів (наприклад, при усуненні виявлених порушень податкового, антимонопольного, природоохоронного законодавства); дозвільний метод (наприклад, при видачі ліцензії на певний вид підприємницької діяльності);

• метод заборони певних дій (наприклад, при реалізації певних товарів без сертифікатів або без застосування касових апаратів); метод призупинення певних дій (наприклад, призупинення ліцензії); метод обмеження певних дій підприємців (наприклад, при встановленні квот та лімітів); метод реєстрації певних об’єктів та дій (реєстрація об’єктів нерухомості, реєстрація випуску цінних паперів); метод повідомлення про здійснення певних дій (наприклад, повідомлення податкових органів про відкриття та закриття рахунків, зміні місцезнаходження); метод дозволу (наприклад, надання дозволу антимонопольними органами на здійснення дій передбачених законодавством); метод контролю та нагляду (наприклад, при проведенні перевірок, виявленні порушень); метод управління об’єктами державної власності (наприклад, призначення та звільнення з посад керівників підприємств); метод примусового поділу господарюючих суб’єктів (наприклад, при порушенні антимонопольного законодавства); метод примусового припинення діяльності суб’єктів підприємництва (наприклад, при банкрутстві) [17, с.25]. Вважаємо, що важко погодитись з наведеним поділом методів, оскільки більшість з них швидше варто визначати як конкретні прийоми адміністративно-правового регулювання.

Вважаємо, що до найбільш ефективних методів адміністративно-правового регулювання підприємництва необхідно віднести методи, пов’язані з державною реєстрацією, ліцензуванням та наданням дозволів, встановленням стандартів, державними замовленнями, контролем та наглядом, підтримкою суб’єктів підприємництва.

Отже, для забезпечення стабільності економіки, безпеки суспільства, захисту прав споживачів та розвитку конкуренції, існує об’єктивна необхідність адміністративно-правового регулювання підприємницької діяльності,, але слід чітко регламентувати межі цього впливу, конкретизувати адміністративні заходи, порядок їх реалізації та аналіз наслідків застосування [2, с.5]. Необхідними умовами такого регулювання, є діяльність органів публічної адміністрації чітко у відповідності до своєї компетенції та неухильне дотримання підприємцями законних приписів цих органів [10, с.32].

З переходом до ринкової економіки, характер, зміст і межі такого регулювання змінюються. Погоджуємось з позицією М.М. Бердара, що сьогодні «варто говорити про встановлення балансу в реалізації приватних інтересів суб’єктів підприємництва та інтересів суспільства в цілому – публічних, які забезпечує держава шляхом здійснення регулюючого впливу» [2, с.4-5].

Проте, державне регулювання підприємницької діяльності не є достатнім для створення сприятливого «клімату» для розвитку підприємництва. Погоджуємось з Н.О. Саніахметовою, що «для створення макросередовища підприємницької діяльності, необхідне формування комплексу організаційно-правових заходів, включаючи розвинену інфраструктуру підтримки підприємництва, правові механізми стимулювання розвитку підприємницької діяльності і ефективні системи захисту прав і законних інтересів підприємців, а також суспільних і державних інтересів в сфері підприємництва» [18, с.14].

Отже, для забезпечення стабільності економіки, безпеки суспільства, захисту прав споживачів та розвитку конкуренції, існує об’єктивна необхідність адміністративно-правового регулювання підприємницької діяльності,, але слід чітко регламентувати межі цього впливу, конкретизувати адміністративні заходи, порядок їх реалізації та аналіз наслідків застосування [2, с.5]. Необхідними умовами такого регулювання, є діяльність органів публічної адміністрації чітко у відповідності до своєї компетенції та неухильне дотримання підприємцями законних приписів цих органів [10, с.32].

З переходом до ринкової економіки, характер, зміст і межі такого регулювання змінюються. Погоджуємось з позицією М.М. Бердара, що сьогодні «варто говорити про встановлення балансу в реалізації приватних інтересів суб’єктів підприємництва та інтересів суспільства в цілому – публічних, які забезпечує держава шляхом здійснення регулюючого впливу» [2, с.4-5].

Проте, державне регулювання підприємницької діяльності не є достатнім для створення сприятливого «клімату» для розвитку підприємництва. Погоджуємось з Н.О. Саніахметовою, що «для створення макросередовища підприємницької діяльності, необхідне формування комплексу організаційно-правових заходів, включаючи розвинену інфраструктуру підтримки підприємництва, правові механізми стимулювання розвитку підприємницької діяльності і ефективні системи захисту прав і законних інтересів підприємців, а також суспільних і державних інтересів в сфері підприємництва» [18, с.14].

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Цибак Н.А. Державне регулювання підприємницької діяльності / Н.А. Цибак. [Електронний ресурс]: Режим доступу // http://intkonf.org/tsibak-na-derzhavne-regulyuvannya-pidpriemnitskoyi-diyalnosti.

2. Бердар М.М. Адміністративно-правові аспекти регулювання підприємницької діяльності / М.М. Бердар // Вісник НТУУ «КПІ». Політологія. Соціологія. Право. – 2010. – Вип. 4(8). - С.1-6.

3. Клим О.В. Адміністративно-правове регулювання підприємницької діяльності в Україні / О.В. Клим. Автореф. дис. к.ю.н. / 12.00.07. - К., 2009 – 21 с.

4. Алексеев С.С. Теория права / С,.С. Алексеев С.С. – [2-е изд., перераб. и доп.]. – М. : БЕК, 1995. – 311с.

5. Лаптев В.В. Хозяйственное право – право предпринимательской деятельности / В.В. Лаптев // Государство и право. – 1993. – № 1. – С.33-43.

6. Саниахметова Н.А. Предпринимательское (хозяйственное) право Украины : учеб. пособие / Н.А. Саниахметова. – Х. : Одиссей, 2004. – 800с.

7. Лаптев В.В. О предпринимательском законодательстве / В.В. Лаптев // Государство и право. – 1995. – №5. – С.48–56.

8. Лаптев В.В. Предпринимательское право: понятие и субъекты / В.В. Лаптев. – М. : Юрист, 1997. – 139с.

9. Нагребельний В.П. Колізії в законодавстві України про підприємництво / В.П. Нагребельний // Колізії у законодавстві України: проблеми теорії і практики. – К. : Генеза, 1996. – С.50-52.

10. Клим О.В. Адміністративно-правове регулювання підприємницької діяльності в Україні / О.В. Клим. Дис. к.ю.н. / 12.00.07. / К., 2009 – 205 с.

11. Адміністративне право України : підручник / [за заг. ред. С.В. Ківалова]. – Одеса «Юрид. літ.», 2003. – 893с.

12. Алехин А. П. Административное право Российской Федерации : учебн. для юрид. вузов и фак. / Алехин А.П., Кармолицкий А.А., Козлов Ю.М. ; под ред. А.П. Алехина. – [4-е изд., испр. и доп.]. – М. : Зерцало – М, 2003. – 595с.

13. Нилов К.Н. Государственное регулирование предпринимательской деятельности : учеб. пособие / К.Н. Нилов – Калининград : Изд-во КГУ, 2001. – 141с.

14. Бахрах Д.Н. Административное право России : учебн. для студ. вузов, обучающихся по специальности «Юриспруденция» / Д.Н. Бахрах. – М.: Норма: Инфра – М, 2000. – 623с.

15. Адміністративне право України. Академічний курс : підручн. : у 2 т. / ред. колегія: В.Б. Авер’янов (голова). – К. : Вид-во «Юридична думка», 2004. – Т.1 : Загальна частина. – 2004. – 584с.

16. Тихомиров Ю.А. Юридические режимы государственного регулирования экономики / Ю.А. Тихомиров // Право и экономика. – 2000. – №5. – С.3–6.

17. Саниахметова Н.А. Регулирование предпринимательской деятельности в Украине: организационно-правовые аспекты : монография  / Н.А. Саниахметова.– Одесса : Одесская гос. юрид. академия, 1998. – 233с.

18. Саніахметова Н.О. Регулювання підприємницької діяльності в Україні (організаційно-правові аспекти). / Н.О. Саніахметова. Автореф. дис... д-ра юрид. наук: 12.00.07 / Одеська держ. юридична академія. — Одеса, 1998. – 35с.