Публікації

Проблема визначення сутності поняття «державне регулювання підприємницької діяльності» має важливе теоретичне і практичне значення. В науковому плані це зумовлюється тим, що вирішення даного питання дозволяє визначити сутність та основні ознаки державного регулювання, відмежувати державне регулювання підприємницької діяльності від таких понять як державне управління, державне втручання, державний вплив тощо. Необхідність розв’язання цієї проблеми з практичної точки зору зумовлюється відсутністю нормативного тлумачення досліджуваного терміну, та існуванням суперечливих підходів до його розуміння. Крім того, визначення сутності поняття «державне регулювання підприємництва» безпосередньо пов’язане з дослідженням основних заходів, що повинні здійснюватись в даній сфері.

Питання державного регулювання підприємництва в цілому, та окремих його сфер досліджували В.Б. Авер’янов, О.А. Вознесенська, О.В. Гарагонич, В.М.Гриньова, Л.І. Дідківська, В.В. Добровольська, С.Б. Жарая, О.М. Комяков, М.Х. Корецький, В.К. Мамутов, А.Є. Никифоров, В.С. Петренко, О.В. Покатаєва, Н.О. Саніахметова, А.М. Стельмащук, Т.О. Стеценко,Н.А. Цибак, С.М. Чистов тощо. Водночас, вивчення особливостей державного регулювання у сфері підприємництва в умовах побудови в Україні ринкової економіки залишається актуальним.

Метою даної статті є визначення поняття та ознак «державного регулювання підприємництва», його місця в системі державного впливу на економіку, а також механізму цього регулювання в умовах переходу України від адміністративно-командної до ринкової економіки.

Для визначення сутності державного регулювання у сфері підприємництва, необхідно визначитись із поняттям «державне регулювання». Вперше цей термін, на думку В.К. Мамутова, почали вживати економісти у дослідженнях, присвячених втручанню держави у ринкову економіку. Тим самим вони підкреслювали особливість цього явища в ринковій економіці та відмінність його від існуючого в радянському суспільстві державного управління економікою [1, с.18]. Пізніше термін «державне регулювання» почали використовувати і в нормативно-правових актах, хоча легального визначення його на сьогодні відсутнє.

Термін «регулювання» походить від латинського слова «regulo», що означає «влаштовую, упорядковую» [2, с.1108]. Поняття «державне регулювання» розглядається у широкому та вузькому значеннях. Так, у широкому розумінні державне регулювання виявляється у встановленні державою загальних правил поведінки (діяльності) учасників суспільних відносин та їх корегування відповідно до умов, що змінюються [3, с.456]. Ю.М. Козлов розглядає державне регулювання як встановлення нормами адміністративного права певного режиму різного роду діяльності в сфері державного управління (управлінської, господарської, соціально-культурної), який відповідає інтересам суспільного розвитку; забезпечення його суворого дотримання адміністративно-правовими засобами; захист прав та інтересів учасників регульованих суспільних правовідносин [4, с.527].

Щодо державного регулювання у вузькому розумінні, то можна виділити декілька підходів до його тлумачення:

• як одна із функцій державного управління [3, с.457];
• як засіб керівного впливу на організаційно не підпорядковані виконавчому органу, що здійснює регулювання об’єкти, включаючи також інші виконавчі органи [4, с.527];
• як цілеспрямована діяльність уповноважених державних органів, їх посадових осіб та окремих недержавних утворень, що полягає у здійсненні комплексних заходів, спрямованих на практичну реалізацію державної політики [5, с.6].

Аналізуючи наведені підходи, вважаємо, що розуміння державного регулювання як функції управління найбільш точно дозволяє визначити сутність вказаного поняття. Інші тлумачення, при цьому, дозволяють таку функцію деталізувати, визначивши механізм реалізації останньої. Тому в цілому суперечностей щодо наведених поглядів на державне управління немає. А існування різних підходів пов’язане з тим, що кожен автор розглядає державне регулювання щодо предмета свого дослідження.

Державне регулювання, як стверджує В.Б. Авер’янов, створює умови для діяльності суб’єктів та об’єктів управління в напрямі бажаному для держави [6, с.64]. З також позицією безумовно варто погодитись, особливо враховуючи специфічний об’єкт державного регулювання, який досліджується, – підприємницьку діяльність. Фактично, роль держави у досліджуваній сфері полягає у встановленні єдиного для всіх суб’єктів підприємництва умов з метою забезпечення ефективної підприємницької діяльності та захисту приватно-публічних інтересів, а також в контролі за дотриманням цих умов.

Державне регулювання підприємницькою діяльністю є складовою більш загальної категорії «державне регулювання економікою». Особливістю державного регулювання економікою є те, що відсутня єдина концепція щодо його розуміння. При цьому, дана категорія досліджується не тільки у сфері юриспруденції, але й представниками інших наук, в першу чергу, економічних.

Можна виділити декілька основних підходів до тлумачення терміну «державне регулювання економіки»:

1. Форма державного впливу на економіку. Державне регулювання економіки розглядається як сфера діяльності держави з цілеспрямованого впливу на поведінку учасників економічних відносин з метою забезпечення пріоритетів державної економічної політики [7, с.14]. Н.О. Саніахметова визначає його як одну із форм державного впливу на економіку, яка ґрунтується на законодавстві, реалізується шляхом встановлення і застосування державними органами правил, спрямованих на корегування економічної діяльності фізичних та юридичних осіб, і підтримується можливістю застосування правових санкцій при їх порушенні [8, с.5]. Водночас, А.М. Стельмащук наголошує, що в умовах розвинутого ринку державне регулювання економіки – це втручання держави не в ринковий механізм, а в передумови та побічні наслідки його функціонування [9, с.28]. Саме така позиція видається досить вдалою, оскільки держава повинна здійснювати державне регулювання виходячи з наявних ринкових механізмів саморегулювання, впливаючи лише на економічне середовище, в якому діють ринкові закони.

2. Функція держави, спрямована на соціально-економічний розвиток. Так, Добровольська В.В. вважає, що державне регулювання економіки – це майже всі функції держави, пов'язані з економічною та економіко-соціальною діяльністю і покликані забезпечити умови функціонування ринкової економічної системи [10, с.55]. А.Н. Петров визначає його як систему заходів законодавчого, виконавчого і контролюючого характеру, здійснюваних державними структурами і громадськими організаціями, що спрямовані на ефективне функціонування національної економіки, стабілізацію економічного і соціального розвитку, узгодження інтересів суспільства й окремих прошарків населення в досягненні стратегічних цілей розвитку національної економіки [11, с.28].

3. Сукупність заходів держави в економічній сфері. Державне регулювання економіки – це діяльність держави щодо створення правових, економічних і соціальних передумов, необхідних для функціонування економічного механізму згідно з цілями й пріоритетами державної економічної політики [9, с.27]. А В.С. Петренко розглядає його як систему важелів і стимулів, за допомогою яких держава бере участь у ринкових процесах [12, с.199].

Узагальнюючі наведені позиції вчених щодо розуміння державного регулювання економіки, можна виділити такі його ознаки:

• є системою заходів законодавчого, виконавчого і контролюючого характеру, що здійснюються державою в особі відповідних органів;
• ґрунтується на нормах законодавства;
• передбачає цілеспрямований вплив на поведінку учасників економічних відносин ;
• здійснюється з метою забезпечення ефективного функціонування національної економіки та нормальних умов для роботи ринкового механізму; вирішення екологічних і соціальних проблем;  узгодження інтересів суспільства та суб’єктів господарювання;
• реалізується шляхом встановлення і застосування державними органами правил, спрямованих на корегування економічної діяльності суб’єктів господарювання;
• підтримується можливістю застосування правових санкцій при порушенні встановлених правил.

В науковій літературі нарівні з терміном «державне регулювання економіки» використовуються також терміни «державне управління економікою», «державний вплив на економіку» тощо. Ці поняття не варто ототожнювати, тому розглянемо їх співвідношення.

Поняття «державне регулювання економіки» є складовою державного впливу. Зокрема, як зазначає О.В. Гарагонич, «як елемент державного впливу на підприємництво державне регулювання реалізується використанням регулятивних повноважень, наданих державним органам. У системі державного впливу на економіку регулювання і відповідні його організаційно-правові заходи знаходяться між заходами безпосереднього державного контролю і опосередкованими контрольними механізмами» [13, с.145]. Відмінною особливістю державного регулювання є його переважно імперативних характер, наявність безпосереднього впливу на суб’єктів підприємництва та застосування юридичної відповідальності за порушення встановлених приписів. «Державне регулювання економікою ґрунтується на застосуванні санкцій, і в більшості випадків не передбачає економічних стимулів. Інші інструменти державного впливу на економіку (оподаткування, субсидування) спрямовані на зміни у діяльності суб’єктів шляхом застосування економічних стимулів або використання інших прийомів (наприклад, поширення державними органами інформації, що впливає на поведінку в сфері економіки)» [13, с.146].

Отже, державне регулювання економікою є одним з інструментів державного впливу, що передбачає імперативність у застосуванні регламентованих засобів регулювання з можливістю застосування санкцій за порушення встановлених норм.

Що стосується співвідношення понять «державне регулювання економіки» та «державне управління економікою», то можна знайти різні, в тому числі суперечливі позиції вчених в даній сфері. Так, А.П. Альохін, А.А. Кармолицький вважають, що між державним управлінням і державним регулюванням немає принципових відмінностей по цільовому призначенню. І по своїй суті, регулювання – невід’ємний елемент державно-управлінської діяльності, одна з її функцій. При цьому, вчені зазначають, що має місце повний збіг ознак регулювання та управління [3, с.20]. З такою позицією складно погодитись.

Більш обґрунтованою вважаємо точку зору О.В. Гарагонича, який вважає, що «державне управління передбачає пряме і безпосереднє втручання органів держави в економіку з використанням адміністративних методів регулювання, в той час як державне регулювання дозволяє використовувати більш широкий спектр засобів та інструментів, в тому числі методи і засоби непрямого регулювання ринкових відносин» [13, с.145]. Отже з цієї точки зору поняття державного регулювання більш широке, ніж поняття державного управління

Існує й протилежна позиція на співвідношення досліджуваних понять. Так, на думку В.Б. Авер’янова, «державне регулювання» є більш широким поняттям, ніж «державне управління», оскільки охоплює ширшу сферу організаційної діяльності держави. Воно, на відміну від державного управління, застосовується не тільки в межах виконавчої влади, і передбачає не тільки вплив на об’єкти управління, а й вплив на суспільне середовище цих об’єктів [6, с.65].

Аналізуючи наведені позиції щодо розмежування понять «державне регулювання» та «державне управління», вважаємо, що варто погодитись з В.В. Добровольською, яка визнає державне регулювання та державне управління окремими видами діяльності держави в рамках впливу на економіку, які не співвідносяться як частина та ціле [14, с.157].

Як зазначалось, державне регулювання підприємництва є складовою частиною державного регулювання економіки, тому для нього характерними є всі ознаки економічного регулювання. Виділення цієї категорії пов’язане з особливою сферою, в якій здійснюється вплив держави на суб’єктів економічних відносин – підприємництвом.

На думку Л.І. Дідківської, змістом державного регулювання у сфері підприємницької діяльності є діяльність з реалізації функцій держави щодо забезпечення господарського порядку, здійснювана у встановлених формах і відповідних методах [15, с.56].

Н.А. Цибак під державним регулювання підприємництва розуміє напрям державної політики, спрямований на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб’єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб’єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, що здійснюється в межах, у порядку та способом, що встановлюються Конституцією та законами України [16]. Дане визначення, незважаючи а наявність в ньому значного переліку ознак державного регулювання підприємництва, є неповним. Зокрема, автор зосереджує увагу лише на одній зі сторін такого регулювання – забезпечення умов діяльності суб’єктів господарювання. Проте, не відображено такого аспекту державного регулювання підприємництва як необхідність захисту публічних інтересів та розвитку економіки держави в цілому, а також особливості цієї діяльності в умовах ринкової економіки.

З врахуванням визначених ознак державного регулювання економіки, та враховуючи предмет дослідження, вважаємо, що державне регулювання підприємницької діяльності в умовах ринкової економіки можна визначити як систему заходів законодавчого, виконавчого і контролюючого характеру, які ґрунтуються на нормах законодавства, здійснюються уповноваженими державними органами та спрямовані на скерування діяльності суб’єктів підприємництва в напрямі, необхідному для досягнення соціально-економічного результату, що підтримуються можливістю застосування правових санкцій при порушенні встановлених правил.

Специфічною формою державного впливу у сфері підприємництва є дерегулювання. Його можна визначити як «комплекс заходів, спрямованих на досягнення соціального та економічного ефекту в сфері підприємництва» [6, с.66]. Дерегулювання передбачає не зменшення регулюючого впливу держави у сфері підприємницької діяльності, а спрощення взаємодії державних органів із суб’єктами підприємництва. Як зазначає В.Б. Авер’янов, дерегулювання сприяє підвищенню ефективності управління та ліквідації бюрократичних нашарувань у відносинах між державою та суб’єктами підприємництва [6, с.66]. Дерегуляція є основним засобом державного впливу на підприємництво, тоді як регулювання – швидше політичним засобом запровадження економічних санкцій в тих сферах, де відсоток державної власності невеликий. В Україні дерегулювання на сьогодні практично не розвинене, що свідчить про значний ступінь збереження командно-адміністративних методів державного регулювання підприємницькою діяльністю.

Державне регулювання реалізується уповноваженими суб’єктами через певний механізм. За визначенням В.М. Гриньової та М.М. Новикової, механізм регулювання ринкової економіки – це система макроекономічних регуляторів, що складаються з таких основних елементів, як ринкові регулятори; важелі державного впливу на економіку; корпоративне управління; інститут соціального партнерства [17, с. 21]. Отже, механізм державного регулювання є однією зі складових механізму регулювання економіки в цілому.

О.М. Комяков розглядає поняття «механізм державного регулювання» як сукупність організаційно-економічних методів та інструментів, за допомогою яких виконуються взаємопов’язані функції для забезпечення безперервної, ефективної дії відповідної системи (держави) на підвищення функціонування економіки [18, с. 8]. На думку М.Х. Корецького, зміст поняття «механізм державного регулювання економіки» можна визначити як систему засобів, важелів, методів і стимулів, за допомогою яких держава регулює економічні процеси, забезпечує реалізацію соціально-економічних функцій [19, с. 16].

С.Б. Жарая визначає механізм державного регулювання через систему заходів, що забезпечує: впровадження реалізації державної регуляторної політика та регулювання підприємницької діяльності. Перша група механізмів, на думку вченої, – це створення правової бази, що регламентує державне регулювання підприємницької діяльності. До другої групи механізмів автор відносить формування нових інститутів, організаційних структур та інструментів здійснення державного регулювання підприємницької діяльності; а також кадрове забезпечення системи регулювання підприємницької діяльності [20, с.144].

Отже, механізм державного регулювання підприємницької діяльності є сукупністю певних елементів (методів, інструментів, засобів, важелів, стимулів тощо), за допомогою яких держава, в особі уповноважених органів, здійснює вплив на суб’єктів господарювання з метою реалізації соціально-економічних функцій. При цьому, такі елементи в цілому складають певну систему, взаємопов’язані та взаємодоповнюючі, що формують цілісний механізм.

До основних елементів механізму регулювання підприємницької діяльності в науковій літературі відносять нормативне регулювання, дозвільну систему, контроль [5, с.6], засоби стимулювання та підтримки [21, с. 191], матеріально-технічну підтримку підприємців: інформаційне, кадрове та науково-методичне забезпечення [22, с.90] тощо.

На законодавчому рівні основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб’єктів господарювання є державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; сертифікація та стандартизація; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій (ст. 12. Господарського кодексу України) [23].

Отже, державне регулювання підприємницької діяльності є системою заходів законодавчого, виконавчого і контролюючого характеру, які ґрунтуються на нормах законодавства, здійснюються уповноваженими державними органами та спрямовані на скерування діяльності суб’єктів підприємництва в напрямі, необхідному для досягнення соціально-економічного результату, що підтримуються можливістю застосування правових санкцій при порушенні встановлених правил. Нарівні з державним управлінням, воно є складовою державного впливу на підприємців в умовах ринкової економіки, та має на меті підтримку саморегулювання ринку та, одночасно, побудову соціально-орієнтованої ринкової економіки. Сукупність заходів, що здійснюються державою в межах регулювання підприємництва, є взаємопов’язаними і взаємодоповнюючими та утворюють механізм державного регулювання.

 

Література:

 

1. Мамутов В.К. Сближение современных систем правового регулирования хозяйственной деятельности / В.К. Мамутов // Государство и право. – 1999. - №1. – С.17-19.

2. Советский энциклопедический словарь / Гл. ред. А.М. Прохоров. - 3-е изд. - М.: Сов. Энциклопедия, 1984. - 1207 с.

3. Алехин А.П. Административное право Российской Федерации: Учебник / А.П. Алехин, А.А. Крамолицкий, Ю.М. Козлов. – М.: Зерцало, 1997. – 672с.

4. Козлов Ю.М. Административное право : учеб. для студ. вузов / Козлов Ю.М., Овсянко Д.М., Попов Л.Л. ; под ред. Л.Л. Попова. – М. : Юрист, 2002. – 697 с.

5. Вознесенська О.А. Механізм державного регулювання в галузі аудіовізуальних засобів масової інформації / О.А. Вознесенська // Часопис Академії адвокатури України – 2010. - №7. – С.1-6.

6. Адміністративне право України. Академічний курс : підручн. : у 2 т. / ред. колегія: В.Б. Авер’янов (голова). – К. : Вид-во «Юридична думка», 2004– Т.1 : Загальна частина. – 2004. – 584 с.

7. Державне регулювання економіки : навч. посібник / [С.М. Чистов, А.Є. Никифоров, Т.Ф. Куценко, Ю.Г. Тормоса, Т.О. Стеценко]. – К. : Київський нац. економ. ун-т, 2000. – 316 с.

8. Саніахметова Н.О. Регулювання підприємницької діяльності в Україні (організаційно-правові аспекти) / Н.О. Саніахметова. Автореф. дис... д.ю.н. / 12.00.07. – Одеса, 1998. – 35с.

9. Стельмащук А.М. Державне регулювання економіки : Навчальний посібник / А.М. Стельмащук. – Тернопіль : ТАНГ, 2000. – 315 с.

10. Добровольская В. Государственное регулирование предпринимательской деятельности: понятие и обоснование / В. Добровольская // Підприємництво, господарство і право. - 2005. - №8. - С.54-58.

11. Государственное регулирование экономики. Учебное пособие. / Под ред. А.Н. Петрова. Ч.1. – СПб. : Знание, 1999. – 464с.

12. Петренко В.С. Проблеми та напрями державного регулювання функціонування та розвитку насіннєвого ринку олійних культур / В.С. Петренко // Наукові праці Полтавської державної аграрної академії. Серія: «Економічні науки». – 2011. - Вип. 2. - Том 2. - С.198-202.

13. Гарагонич О.В. Теоретичні питання державного регулювання господарської діяльності / О.В. Гарагонич // [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Yurnpo/2010_1/141-147.pdf. – С.141-147.

14. Добровольська В.В. Місце і роль держави в регулюванні підприємницької діяльності / В.В. Добровольська // Університетські наукові записки. – 2005. - №1-2 (13-14). – С.155-159.

15. Дідківська Л.І. Державне регулювання економіки: навч. посіб. / Л.І.Дідківська, Л.С.Головко. - К.: Знання, 2006.- 213с.

16. Цибак Н.А. Державне регулювання підприємницької діяльності / Н.А. Цибак. [Електронний ресурс]. Режим доступу: // http://intkonf.org/tsibak-na-derzhavne-regulyuvannya-pidpriemnitskoyi-diyalnosti.

17. Гриньова В.М. Державне регулювання економіки: Навч. посіб. / В.М. Гриньова, М.М. Новикова - Х.: Вид. дім «ІНЖЕК», 2004. - 756 с.

18. Комяков О.М. Державне регулювання перехідної економіки / О.М. Комяков. Автореф. дис. к.е.н.. - К., 2000. - 19 с.

19. Корецький М.Х. Державне регулювання аграрної сфери у ринковій економіці: Монографія / М.Х. Корецький. - К.: Вид-во УАДУ, 2002. - 260 с.

20. Жарая С.Б. Механізми державного регулювання підприємницької діяльності: до питання термінології / С.Б. Жарая // Науковий вісник Академії муніципального управління.  Серія: Управління. – 2011. - №3. - С.138-146.

21. Розпутенко І.В. Державне політика України в контексті геоекономічних змін / І.В.Розпутенко // Науково-інформаційний вісник з державного управління. - К.: НАДУ, 2009. - № 2 .- С.25-29.

22. Покатаєва О.В. Методи державного регулювання підприємницької діяльності / О.В. Покатаєва / /Економіка – С. 90

23. Господарський Кодекс України: Закон України №436-ІV від 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - №18. – Ст.144.