Чи штрафують суди бізнес за порушення умов карантину?
17.03.2020 р. прийнятий Закон № 530-IX, яким КУпАП доповнено статтею 44-3 «Порушення правил щодо карантину людей».
За місяць існування норми судами винесено понад тисячу постанов у справах про відповідне адміністративне правопорушення.
Проаналізувавши цілий пласт судової практики, ми можемо сказати, що здебільшого суди повертають поліції протоколи, які складені за ст. 44-3 КУпАП, для їх належного оформлення чи доопрацювання.
Підставою повернення є недоліки протоколів, які перешкоджають чи унеможливлюють об`єктивний розгляд справи, а найчастіше - відсутність у протоколах вказівки на те, які саме правила щодо карантину людей були порушені, яким законом чи нормативно-правовим актом ці правила встановлені, а також відсутність доказів, що підтверджують вчинення адміністративного правопорушення.
Враховуючи, що адміністративне стягнення за ст. 44-3 КУпАП може бути накладене не пізніше, ніж через три місяці з дня його вчинення (за триваючими правопорушеннями – з дня виявлення), а «доопрацювати» протоколи таким чином, щоб усунути усі недоліки, на які вказав суд, часто неможливо, до реального накладення штрафів на осіб, стосовно яких складені протоколи, такі справи можуть і не дійти.
Цікавою є судова практика у справах за ст. 44-3 КУпАП щодо порушень, які зафіксовані з боку суб᾿єктів господарювання.
Як видно із тексту ст. 44-3 КУпАП, ця норма встановлює відповідальність за порушення правил карантину для двох груп суб᾿єктів: громадян та посадових осіб.
Однак, із судових рішень, які оприлюднені на офіційному веб-сайті ЄДРСР, бачимо, що часто до суду надходять протоколи, які складені щодо ФОПа, як посадової особи.
Під час розгляду подібних протоколів у суду виникають закономірні запитання про те, на якій підставі поліцейські дійшли висновку, що ФОП є посадовою особою, якою нормою закону її віднесено до посадових осіб, які посадові функції вона виконує тощо.
Поширеними є також випадки, коли протокол складається щодо працівника підприємства, який здійснює певну діяльність, але не є посадовою особою – наприклад, щодо продавця магазину, касира, адміністратора, охоронця. Як правило, при складенні протоколу поліція не просить цю особу надати штатний розклад та посадову інструкцію, яка встановлює коло її посадових обов᾿язків, отже в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, які направляються до суду, такі документи теж відсутні, а суд позбавлений можливості встановити, чи підлягає особа притягненню до відповідальності за ст. 44-3 КУпАП.
Якщо при цьому у протоколі стосовно продавця або касира йдеться про порушення суб᾿єктом господарювання вимог Постанови КМУ № 211 щодо припинення діяльності, яка пов᾿язана із прийманням відвідувачів, суди зазначають, що такі працівники не є ані суб᾿єктами господарювання, ані посадовими особами цих суб᾿єктів, тому не повинні притягатися до адміністративної відповідальності за ст. 44-3 КУпАП.
В обох наведених ситуаціях протоколи про адміністративне правопорушення, як правило, повертаються судом до органів поліції на доопрацювання.
Слід також зазначити, що до тексту Постанови КМУ № 211 вже кілька разів вносилися зміни, і перелік суб᾿єктів господарювання, яким дозволено здійснювати діяльність, пов᾿язану із прийманням відвідувачів був розширений. Так, з-під заборони виведено торгівлю ветеринарними препаратами, кормами, засобами зв᾿язку та телекомунікацій.
При цьому, якщо стосовно суб᾿єкта господарювання в період дії заборони встигли скласти протокол за ст. 44-3, а після внесення до Постанови № 211 змін його діяльність перейшла до категорії дозволених, суди закривають провадження у таких справах на підставі ст. 8 та ст. 247 КУпАП, оскільки скасований акт, який встановлював адміністративну відповідальність, а закон, що її скасовує, має зворотну силу в часі.
Цікавою є позиція деяких судів стосовно того, що сільський, селищний та міський голова формально не є органом місцевого самоврядування, а є головною посадовою особою територіальної громади, тому за порушення його актів не може наставати адміністративна відповідальність за ст. 44-3 КУпАП.
Загалом частими є випадки, коли суди, з урахуванням обставин справи, приходять до висновку про малозначність вчиненого правопорушення, звільнення правопорушника від адміністративної відповідальності та обмежуються усним зауваженням.
Наразі остаточна судова практика з багатьох питань застосування ст. 44-3 КУпАП ще не склалася та буде сформована із часом судами вищих інстанцій, однак вже зараз можна сказати, що існують окремі правові позиції, які дозволяють запобігти незаконному притягненню підприємців до адміністративної відповідальності.